Для наступу на Київ Росії потрібно провести мобілізацію. Наявними силами атакувати столицю вона не може, але цілком здатна на прикордонні операції, розповів в інтерв'ю LB.ua народний депутат, секретар оборонного комітету Роман Костенко.

Костенко не виключає, що росіяни можуть спробувати атакувати і в напрямку Києва, і в напрямку Сум.

💬«Але їм не вистачить сил провести стратегічні операції зі знищення наших Збройних сил чи захоплення великих територій. Думаю, на якусь операцію поблизу кордону вони спроможні. На стратегічні в глибину України поки що їм сил не вистачить. Потрібно добирати особовий склад і комплектувати бригади», – додав він.

Строкову службу скасували і на майбутнє — на мирний час.

Збройні сили переходять на контракт, а призовники з 18 років повинні проходити базову загальновійськову підготовку (БЗВП) або базову військову службу. Чоловіки обов’язково, жінки добровільно.

Розповідаємо деталі

https://lb.ua/society/2024/05/24/614723_ukraini_bilshe_bude_strokovoi.html

Почитайте

https://lb.ua/health/2024/05/23/614922_chi_bude_noviy_spalah_chomu_sviti.html

Анексію Криму в 2014-му росіяни готували дуууууже зазделегіть.
Перш за все - в культурному просторі.
Створюючи та культивуючи міфи про «російський Крим». Робили це, треба визнати, доволі успішно.
У проєкті «Території культури», створеному в партнерстві з компанією «Перша приватна броварня», ми зібрали і деконструювали головні міфи російської пропаганди про півострів, пов’язані з культурним контекстом.

https://lb.ua/culture/2024/05/26/614892_alternativna_istoriya_5_imperskih.html

Світ розлетівся на друзки
На крихітні довбані друзки
Я не знаю, як бути без тебе в нашій справі
Просто фізично не розумію.
Вчитель. Друг. Моя підтримка і орієнтир.
Я все життя на тебе рівнялася
Завжди хотіла бути, як ти.
Ти вічно сміявся, що не є найкращим прикладом))).
Але ти ним був.
Завжди радилася, завжди дослухалася.
Не було людини більш чуйної, уважної і делікатної. Мудрішої, ніж ти. Глибшої, ніж ти.
Олександре Владиленовичу. Для мене - Саша.
Саша!!!!!!!!! ЧОМУ???!!!!
Твою мать!!!!!!
Чому??????

П.с. Прямо зараз у мене стан шоку. Я вию в голос і нічого не можу з собою зробити. Трохи оговтаюся - напишу більше



https://lb.ua/society/2024/05/28/615719_pomer_zasnovnik_i_ochilnik_agentstva.html

З якого моменту ти став мене виділяти серед іншого «молодняку» і частувати порадами?
З якого моменту ти почав сміятися над моїми жартами (оце поєднання: я і жарти -
Да?)?
Адже ти не був багатослівний. Не був занадто емоційний.
Сміявся тільки зі своїми.
Я так раділа, коли ти сміявся.
Ти просто БУВ.
І своїм прикладом показував ЯК ТРЕБА.
Життю і професії ти вчив мене самим фактом свого існування.
А я? А що я, я просто перебувала поруч і всотувала. Всотувала по максимуму. Бо, якоюсь 125-ю проклятою чуйкою знала, що часу небагато(((.
Але ж, курва, не так мало!!!!!!(((.

Саша.
Саша.
Саша!!!!!!!
Мені не просто боляче - ніби частину серця вирвали.
Я правда не знаю, як далі.
Я все памʼятаю.
Твої лекції моїм студентам; як ми літали в Литву; як по пʼятницях зустрічались на ринку біля дому (ми були сусіди - жили поруч. Та і працювали також); першу пресуху Ахметова в Інтерфаксі; як слухали оперу в Зальцбурзі; як ти ходив в басейн на бульвар Шевченка; як стріляли на полігоні; як ти пишався сином; як розповідав про юність в Харкові; як травив байки про період прес-секретарства у «Данілича»; як давав мені найкращі в світі поради; як питав «що там мала»?; ну, і твоє традиційне - «тебе додому везти чи як завжди» (як завжди, це в редакцію).

Саша, Саша.
Боляче так, що простіше вмерти самій. Аніж усвідомити, що тебе більше нема. Що я приїду на чергову пресуху, а ти не займеш мені місце (то відбувалось за замовчуванням) і не скажеш комусь з колег: «То для Соні. Вона зараз прийде».
Я-то прийду. Але тебе вже немає.
Дякую за все, Вчителю. Друже.
Люблю.
Спи спокійноІ

Коли нам назвали статистику, яка всередині новини, хотілося ем… забути всі правила хорошого тону

Наприклад, окремі медзаклади мають 55 % кесаревих розтинів.

«Чи готова я закуповувати пологи в них, якщо знаю, що там просто ріжуть жінок? Ні», – сказала голова НСЗУ в інтерв’ю нам.

https://lb.ua/health/2024/05/29/615861_budut_syurprizi_nszu_poyasnila_de.html

Якщо ви пропустили попередні серії медреформи, яка триває з 2017 року, то ось головне, що треба знати перед тим, як читати це інтерв’ю.

У нас існує Національна служба здоров’я — по суті, головний орган реформи. Чому головний? Бо його створили, щоб керувати грошима й платити медикам і медзакладам за наше лікування. За новими правилами.

Так з’явилися сімейні лікарі, яких можемо обирати незалежно від місця прописки; так уже не роздають усім підряд клінікам гроші на лікування інсультів / інфарктів, як колись, тощо.

Кожен медзаклад тепер подається до НСЗУ, щоб підписати там контракт на бажані пакети послуг. Наприклад, одна лікарня може подати документи на лікування інсультів і на пологи, а інша — на реабілітацію та інфаркти. Не всі лікують усе.

Якщо вимоги НСЗУ дотримані, є медики й обладнання, установа отримує гроші за визначеними тарифами. Що більше людей вона пролікує, то більше грошей отримає від держави.

Звучить красиво, на практиці працює все ще не ок. Тому LB.ua пішов на велику розмову до голови НСЗУ Наталії Гусак. Ми обговорили скарги пацієнтів, початок моніторингів у медзакладах по країні і те, як майбутні зміни у співпраці з ними позначаться на якості лікування.


П.с. Особисто мене вразило, що існують пологові, де кесаревих розтинів - понад 55%.
Сильно вразило

https://lb.ua/health/2024/05/29/615639_kvitkovotsukerkoviy_period.html

Як демобілізуватися чи отримати відстрочку за новими правилами?
Почитайте.
Розʼяснюємо деталі

https://lb.ua/society/2024/05/30/615952_zvilnennya_zi_sluzhbi_vidstrochki.html

Коли вчора колеги і друзі прийшли прощатися з ОлександромOleksandr Martynenko, я ще не дісталася Києва.
Так, перша думка, коли дізналася про його смерть - міняти квитки. Терміново. Встигнути. Обовʼязково встигнути.
Але не вийшло. Це було просто нереально((((
Я сиділа і гірко ридала з цього приводу, коли написав український Форбс - з проханням зробити текст на згадку про Сашу.
І хоча емоційно цей текст дався мені дуже нелегко, я вирішила, що це і буде моїм прощанням.
Моїм останнім дякую тобі, дорогий мій Вчитель, Друг, найкращий в світі Мартин. Спи спокійно

https://forbes.ua/lifestyle/vchitel-u-profesii-sonya-koshkina-pamyati-zasnovnika-interfaks-ukraina-oleksandra-martinenka-31052024-21510

Ексклюзивно для Lb.ua, Сергій Жадан розповів про рішення піти на службу в Нацгвардію

https://lb.ua/society/2024/06/06/617376_mi_vzhe_davno_zbiralisya.html

Нещодавно мала зустріч з одним топ-чиновників епохи Віктора Ющенка.
Спілкувалися для книги, яку я зараз пишу - про всі обставини надання нам Томосу та постання нової української церкви.
Прикол в тому, що все це могло статися ще в 2008 - мали реальний шанс отримати автокефалію.
Але зараз не про це.
Оскільки з гостем ми сто років не бачилися, то окрім цього почали згадувати: вибори 2006-го, потім - дострокові, Юлю, Януковича, контрасигнаціі Лавриновчиа, «ширку», тощо.
Вже коли збирався йти, раптом каже:
- Слухай, от я трошки не розумію.
- Що?
- Ти почала працювати при пізньому Кучмі.
- Так.
- Ну, ти ще зовсім дівчинка тоді була. Ми прийшли - ти в «Дні» кореспондент.
- Да.
- Ющенко - президент, Юля - премʼєр, Янукович - премʼєр, ти є. Потім Януковича каденція. Потім - Майдан. Ти книгу написала. Крим, Донбас, війна. Порошенко. Зараз вже перший термін Зеленського фактично завершується, а я у тебе в офісі. Ти є. Ти - шеф-редактор Lb.
- Ага. Вже 15 років як шеф-редактор. Нам якраз в червні 15 років виповнюється .
- Так ось я не розумію: як так може бути? Ти вічна якась!
- Хочеш, я тебе добʼю? - сміюся у відповідь.
- Ну?
- При всьому цьому мені ще нема сорока.
- Як?! Це суто математично неможливо!
- Можливо. Мені 38 зараз. Я просто працюю зі своїх 15.
- Усміхнулися. Обійнялися. Розійшлися.

Виходить, нині мій 23-й день журналіста.
Обожнюю свою професію і своїх людей.
Ніколи не уявляла себе в іншій діяльності. І не планую.
Як сказано: політики та еліти змінюються, а справжні журналісти залишаються. І в цьому - наша сила.
Зі світом всіх причетних.

Фотка з нового офісу

Досі не вірю, що ми це зробили!
Дискусія про освіту (з акцентом на «вишку» задумувалася і готувалася з листопада.
Ще раз: з листопада!!!
Бо ми щиро вважаємо це одним з найважливіших пріоритетів.
Бо «Нова країна» і створювалася як майданчик для непростих, але важливих і потрібних розмов.
Бо саме в освіті - майбутнє і відновлення.
Розмова була однією з найбільш насичених за весь час. Три (!) години - ніяк не могли завершити обговорення.
Дуже дякую всім причетним! Подробиці і основні тези дискусії - незабаром на Lb.ua.
Відео теж буде.

А поки - наша традиційна фотка з Ігор Ліскі

P.s. Після дискусії ми з сьогоднішнім іменинником Volodymyr Viatrovych (вітайте його!!) ще побігли на ефір про заборону УПЦ МП. Московські попи, знаєте лі, самі себе не заборонять)

Дуже круте інтервʼю у нас в «Територіях культури» (спільний проект Lb.ua та компанії «Перша приватна броварня», яким ми дуже пишаємось) з Павлом Маковим.
Маков - жива легенда (це - без перебільшення). До того ж він дуже влучно називає речі своїми іменами, що, погодьтеся, рідкість. Харківʼянин, який не полишає рідного міста. Міста, яке дає йому сили для творчості.

Художник представляв Україну на 59-й Венеційській бієнале, що відкрилася на 60-й день повномасштабного вторгнення. Тоді, у квітні 2022-го, увага світу була прикута до України, і Маков нонстоп давав блискучі інтерв’ю англійською та італійською, розповідав про нашу країну та чому важливо підтримати її.
Його проєкт «Фонтан виснаження», виставлений в Українському павільйоні, отримав 3,5 тис. рецензій від медій з усього світу.

Зараз варіанти «Фонтану» можна побачити в музейному кварталі Відня та харківському ЄрміловЦентрі, а інші роботи Макова — у київській галереї «Дукат», львівському Jam Factory й на виставці, що подорожує містами Італії. Тим часом сам художник далі живе в Харкові — місті, з яким міцно пов’язана вся його творчість; продовжує збирати донати на потреби ЗСУ разом з групою митців-волонтерів «ФронтАрт»; створює нові фантастично красиві роботи.

Ми поговорили з Маковим про те, як зараз змінюються Харків та Україна, про пам’ятники як симптом і про важливість сучасного мистецтва для культурної дипломатії.
Читайте обовʼязково

https://lb.ua/culture/2024/06/07/617214_pavlo_makov_dovoditi_svitu.html

Починаємо публікувати розширені тези спікерів «Нової країни», яка була присвячена темі освіті.
Чесно: коли я почула, що одразу після великого вторгнення майже всі (!) харківські ректори тупо втікли, була шокована.
Так, кинувши студентів, викладачів, всі свої господарства, просто втекли.
Залишилось четверо. З двадцяти з хвостиком.
І ці четверо «вигрібали» за всіх.
Коли ж Сергій Бабак запропонував тодішньому керівнику МОН Сергію Шкарлету цих втікачів на фіг звільнити, підтримки не отримав. Ну, бо як так, уважаіміє же люді…. У яких, буквально, кругова порука.

Почитайте. Там багато цікавого ))
Або послухайте - є відео

https://lb.ua/society/2024/06/10/617934_sergiy_babak_vishcha_osvita.html

Сьогодні стартує головна футбольна подія року. Почитайте - чого і як чекати.
Євро - 2024!

https://lb.ua/sport/2024/06/12/618384_ievro2024_use_pro_golovnu_futbolnu.html

Це наші славні прикордонники.
Які з першого дня на фронті. Мій друг Александр Кононенко
Читачі Lb.ua вже допомагали їм, коли вони були на Херсонщині і Луганщині.
Зараз - Харківщина.
Знов - найгарячіший напрямок.
Знов потрібна допомога - на РЕБи та БПЛА.
Щоб вони могли ефективно нас захищати.
Зараз вечір пʼятниці. Якщо ви планували відпочити з келихом вина чи холодного лимонаду - задонатьте хоч трошки хлопцям.
Або просто задонатьте.
Аби якнайшвидше пити все, що пʼється за нашу Перемогу!
І щоб всі були б живі і цілі.


https://lb.ua/society/2024/06/14/618824_zahisniki_harkivskogo_napryamku.html